Гнат Трохимович Танцюра

Модератор: Музєєч

Відповісти
Аватар користувача
admin
Адміністратор сайту
Повідомлень: 388
З нами з: Сер жовтня 24, 2018 7:41 am
Контактна інформація:

Гнат Трохимович Танцюра

Повідомлення: # 92Повідомлення admin
Вів листопада 27, 2018 7:22 am

Гнат Трохимович Танцюра — український фольклорист, етнограф і
педагог — належить до видатних збирачів усної народної творчості.


ЛІТОПИС ЖИТТЯ І ТВОРЧОСТІ Г. Т. ТАНЦЮРИ

10 червня 1901 — народився Г. Т. Танцюра в с. Зятківцях Гайсинського повіту Кам’янець-Подільської губернії (нині — Гайсинського району Вінницької області) в багатодітній малоземельній сім’ї хліборобів-ткачів.

1909, осінь — пішов до школи.
1912 — закінчив церковно-приходську школу.

Зображення
Родина Трохима Івановича Танцюри. Гнат — поряд з батьком

26 вересня 1917 — початок фольклористичної діяльності.
В 1916 р. бабуся померла. На її похорони зійшлося чимало літніх зятківчан. Співчуваючи родині, вони згадували важке життя за кріпаччини, розповідали про запеклу боротьбу з графом за землю. Для хлопця це стало справжнім відкриттям. Цей випадок відзначив пізніше Г. Танцора, став поворотним пунктом у його житті.
Збираючи історично-побутовий матеріал Г. Танцюра міркував: а чому б не фіксувати й пісні? Адже вони — поетична історія народу. Цьому намірові сприяли родинні обставини. Співаючи в домашньому хорі (батько Трохим Іванович, мати Тетяна Остапівна, тітка Марина і чотири сестри — Настя, Устина, Євгенія і Павлина), Гнат мав обов'язок: підбирати цікаві пісні, збагачувати репертуар, перед початком співу давати таку тональність, яка б підійшла всім. У співах минали вечори, й невдовзі учасники хору відчули: не співають нового, повторюються, кілька разів переспівують одне й те ж. Тоді батько дав синові наказ: на вечір підібрати нових пісень. Для цього необхідно було знати співані.
26 вересня 1917 р. Гнат записав 113 назв (за першим рядком) народних пісень. «Цю дату, зазначав Г. Танцюра, — я і вважаю початком записування пісень, хоч деякі кращі пісні були відзначені в моєму щоденнику раніше.
ДМИТРЕНКО М. К. (м. Київ)

1918 рік — знайомство з Явдохою Микитівною Сивак (Зуїхою).

Зображення

Хата Явдохи Зуїхи

1919—1920 — закінчив Зятківецьку трудову семилітню школу й педагогічні курси в м. Гайсині.
Вересень 1921 — призначений вчителем в рідне село Зятківці.
23 квітня 1923 — початок педагогічної роботи в дитячому будинку м. Гайсина.

9 червня 1923 — переїзд дитячого будинку з Гайсина до Дашева. Педагогічна робота в Дашівському дитбудинку.

Зображення

Вихователь Г.Т. Танцюра з учнями Дашівського будинку. 2 квітня 1924 року

Зображення
Гнат Танцюра 1926 рік

1928 рік — вступ до Харківського музично-драматичного інституту. Невдовзі через хворобу (гемофілію) змушений залишити навчання і повернутися в Зятківці.
6 липня 1929 — у Харкові здав до друку збірку «Жіноча доля в народних піснях».
1930 — надруковано «Жіночу долю в народних піснях».
1 вересня 1930 — учитель української мови та літератури середньої школи в с. Клибань Тульчинського району Він. обл.
1932 рік — закінчив мовно-літературний факультет Вінницького інституту соціального виховання.
10 червня 1934 — одружився з Тамарою Іванівною Бриль.
1939 рік — написав повість «Зятківецька Ніоба» (не надрукована).

Зображення

З дружиною, 1941 рік

14 липня 1942 — арешт в Тульчині.
6 серпня 1942 — Тульчин—Тираспіль.
25 вересня 1942 — Kurte Martiale в Тирасполі. Повернення до с. Клибань Тульчинскьго району.
10 липня 1944 — подано заяву про звільнення з педагогогічної роботи в Клибанській середній школі.
12 липня 1944 — переїзд до Гайсина.

15 липня 1944 — призначення на роботу вчителем української мови та літератури середньої школи № 4 м. Гайсина.

Зображення

1946 — написана повість «Чёрные дни» (не надрукована).
1947 — написаний роман «Учитель» (не надрукована).
1947 — написана повість «Приёмыш» (не надрукована).
1950 — Г. Танцюра передає у відділ рукописний фондів ІМФС АНУРСР фольклорні записи.
1951 — вихід на пенсію.
1957, січень — участь у Республіканській нараді збирачів усної народної творчості.

Зображення
Зображення
Листопад 1957 року — ювілей 40-річної діяльності.

Зображення
З дружиною та донькою 1958 рік

1958 рік — надрукована книга «Записки збирача фольклору».
1962 рік — ювілей 45-річчя творчої діяльності.
1962 рік — праця над завершенням 2-томної монографії «Зятківці. Історико-соціологічні нариси» (не надрукована).
12 листопада 1962 — помер Г. Т. Танцюра. Похований в м. Гайсин.

Зображення

Зображення

Зображення

НАДРУКОВАНІ ПРАЦІ (КНИГИ) Г. Т. ТАНЦЮРИ.
  • Г. Т. Танцюра, «Жіноча доля в народних піснях». — Державне видавництво України «Література і мистецтво», Харків, 1930.
  • Г. Т. Танцюра, «Записки збирача фольклору». — Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, Київ, 1958.
  • Г. Т. Танцюра, «Пісні Явдохи Зуїхи». — Видавництво «Наукова думка», Київ, 1965.
  • Г. Т. Танцюра, «Загадки Явдохи Зуїхи». — Редакція часопису «Народознавство», Київ, 1996.
  • Г. Т. Танцюра, «Весілля в селі Зятківцях». — Редакція часопису «Народознавство», Київ, 1997.
  • Українські народні пісні в записах Гната Танцюри. — Асоціація етнографів, Київ, 2001.
  • Г. Т. Танцюра, «Записки збирача фольклору». — Державне обласне видавництво «Вінниця», Вінниця, 2001.
Зображення

Фізгармонія та скрипка Танцюри

В музеї міста Гайсина, Гната трохимовича Танцюри, знаходиться унікальний експонат — фізгармонія. Батько Г. Т. Танцюри мріяв про те, щоб син віддався
справі, яка споконвіків була найголовнішою для Танцюр, — хліборобству. Та дарма Трохим Іванович наділив сину
шматок землі. Наділ Гнат продав, допомогли грішми сестри, і він купив в польському костьолі села Куни свою найбільшу
втіху, найпершого помічника — фізгармонію.
Старенький, з вичовганими мідними педалями інструмент багато перечув і перебачив на своєму віку:
схилені коліна бачив, чув нестримувані голосіння старців, піснеспіви калік. На ньому грали безсмертні твори
Моцарта, Баха. Прислужився і Гнату Танцюрі: на ньому перевіряв фольклорист тотожність зроблених ним
записів їх справжньому звучанню. В останні роки вірний помічник морально підтримував, надихав важко хворого
піснезнавця, нагадуючи давно минулі часи.
Реліквії життя Г. Т. Танцюри розповідають про працю видатного фольклориста, етнографа, педагога. Тут можна побачити особисті речі, рукописи, друковані видання, світлини, вишивки. Оживають записи з книг Г. Танцюри.

ТАНЦЮРА ОЛЕКСА ТРОХИМОВИЧ
Мій батько народився у мальовничому співочому селі Зятківці на Поділлі. Дід, Трохим Іванович, мав дев’ятьох дітей — чотирьох дівчат і п’ятьох хлопців (до речі, всі імена хлопців починалися на літеру Г: Гандрій, Гілько, Гіван, Гнат, Голекса) Гнат Трохимович Танцюра — видатний фольклорист, етнограф зі світовим ім’ям, — рідний брат мого батька. Дід мав чотири десятини поля, леваду, коней, волів, кузню. Двічі обирали його люди сільським старостою, бо довіряли йому. Наприкінці життя дід Трохим був старостою у храмі.
Олекса заарештований у 1946р, «Трійка» присудила татові 15 років заслання. Опинився у Пермській області на лісоповалі. Навесні 1947 року батька не стало.

Петро ТАНЦЮРА,
колишній політв’язень,
м. Гайсин, Вінниччина


Список публікацій про життя і творчість Г. Т. Танцюри

1. Дихтяренко Ф. На ювілейному вечорі // Радянське село, 1957, 20 лист.
2. Танцюра Г. Т. Як я збирав фольклор // НТС, 1957, №1, с. 52—55.
3. Кінько А. М. В тісному зв’язку з життям на роду // НТС, 1958, №1, с. 33—38.
4. Березовський І. П. Нотатки фольклориста // Рад. культура, 1959, 28 трав.
5. Нудьга Григорій, Те, що стало окрасою життя // Вітчизна, 1959, №12, С. 203—206.
6. Островский Я. Песни родного села // ЛГ, 1962, 7 авг.
7. Маринин В. Серце, сповнене пісень // Колгоспне село, 1962, 26 верес.
8. Пісні Явдохи Зуїхи (про книгу Г. Танцюри // Трибуна на праці, 1965, 25 липня.
9. Марцішевський В. Г. Видатний фольклорист // Трибуна праці, 1965, 29 липня.
10. Танцюра Т. І. Збирач народної мудрості // Зоря комунізму, 1965, 21 серпня.
11. Маркович В. Перлини народної поезії // Про книгу Г. Танцюри «Пісні Явдохи Зуїхи» // Трибуна праці, 1966, 24 берез.
12. Маруненко М. Глибокі джерела // Трибуна праці, 1966, 10 черв.
13. Дихтяренко Ф. Шукач алмазів народних // Трибуна праці, 1967, 28 лист.
14. Музей фольклориста // Літерат, Україна, 1968, 19 січня.
15. Чудний В. П. Ясного імені кобзар // Україна, 1968, №29, с. 12.
16. Петренко В. Дар митця // Трибуна праці, 1969, 5 липня
17. Громова Н. Г. Букет фольклористу // Трибуна праці, 1970, 18 серпня.
18. Юрков В. Науковці-етнографи у гайсинчан // Вінницька правда, 1970, 28 серпня.
19. Заболотна В. Збирач скарбів народних // Вінницька правда, 1971, 17 квіт.
20. Сінкевич Борис, Квіти нев’янучі: Художньо-документальна повість // Комсомольське плем’я, 1971, 11 травня — 13 липня.
21. Григоренко Л. Танцюрі — присвячено // Трибуна праці // 1971, 15 червня.
22. Сінкевич Борис, Гнатові сестри // Комсомольське плем’я, 1974, 27 серп.
23. Маруненко М. Видатний фольклорист і етнограф // Трибуна праці, 1976, 10 червня.
24. Полтавець М. В перелунні пісень // Радянська освіта, 1976, 12 червня.
25. Чудний В. П. Славетний фольклорист // КіЖ, 1976, 18 липня.
26. Чудний В. П. Настройщик для клавесина // КіЖ, 1978, 26 берез.
27. Юрков В. Живе в піснях // Вінницька правда, 1979, 14 лют.
28. Маніленко П. Золоті скарби // Радянська освіта, 1979, 18 липня.
29. Маніленко П. Фільм про фольклориста // Трибуна праці, 1980, 11 жовтня.
30. Палій П. Скарбничий золотих перлин // Трибуна праці, 1981, 9 червня.
31. Палій П. Золота пасіка //КіЖ, 1981, 14 черв.
32. Палій П. Гайсин // Правда України // 1981, 4 жов.
33. Чудний В. П. Меморіал Г. Т. Танцюри // КіЖ, 1988, 27 берез.
34. Громова Н. Г. Гнат Танюра — наші гордість і слава // Камертон — Ікс, 1994, 17 берез.
35. Громова Н. Г. Спогад серце гріє // Трибуна праці, 1999, 16 лист.
36. Громова Н. Г. Жива пісня — жива пам’ять // Трибуна праці, 2999, 11 лист.
37. Громова Н. Г. Жива пісня — жива пам’ять // Трибуна праці, 2000, 14 лист.
38. Бевх А. Наша гордість і слава // Трибуна праці, 2001, 2 черв.
39. Брагілєва Ю. Тут кожна п’ядь Гната пам’ятає // Трибуна праці, 2001, 7 черв.
40. Бортняк А. Скарбник народної душі // Вінниччина, 2001, 8 черв.
41. Балан Л. У шани кордонів немає // Вінницькі відомості, 2001, 14 черв.
42. Чудний В. П. Життя, як пісня України // КіЖ, 2001, 13 липня.
43. Горбунь О. Феномен Явдохи Зуїхи і подвиг Гната Танцюри // Подолія, 2002, 27 лют.
44. Громова Н. Г. Скарбничий народних муз (уривок зі спогадів про батька Г. Т. Танцюру) // Трибуна праці, 2003, 21 січня.
45. Гаранін Володимир. Від Одеси до Івано-Франківська // Думська площа (додаток до газети Одеської міської Ради «Одесский вестник»), 2003, 30 трав.
46. Громова Н. Г. Не заросте стежина до музею // Трибуна праці, 2005, 7 черв.
47. Громова Н. Г. Лист до Явдохи Зуїхи // Гайсинський вісник, 2006, 8 червня.
48. Громова Н. Г. Батькові // Трибуна праці, 2006, 10 червня.
Гнат Танцюра. Енциклопедичний довідник за редакцією А. В. Кудрицького // Київ, Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1992, С. 566.
Етнографія Поділля. Тези доповідей наукової конференції // Вінницький обл. краєзнавчий музей // Вінниця, 1992, с. 20.
О. А. Правдюк. Українська музична фольклористика // Київ, Наукова думка, 1978, с. 164, 222, 223, 235.
Лариса Вахніна, Пісенна культура польської діаспори України //Київ. Головна спеціалізована редакція літератури мовами національних меншин України, 2002, с. 264—265.

Відповісти

Повернутись до “Гордість Гайсинського краю”