На Брацлавщині було лише одне королівське місто - Гайсин

Модератор: Музєєч

Відповісти
Аватар користувача
admin
Адміністратор сайту
Повідомлень: 605
З нами з: Сер жовтня 24, 2018 7:41 am
Контактна інформація:

На Брацлавщині було лише одне королівське місто - Гайсин

Повідомлення: # 4686Повідомлення admin
Сер серпня 21, 2019 3:55 am

Вперше Гайсин отримав магдебурську грамоту 5 вересня 1577 року, коли король Польщі Стефан Баторій видав шляхтичу-вояку Яну Оришевському привілей на панування на землях Гайсинщини над річкою Соб.
Після набігів татар місто Гайсин тричі спалювали татари, так як місто знаходилось на кордоні земель корони Польської та тарських степів.

З середини 40-х років XVIII ст. Король Август III відновлює надання магдебурзького права і гербів подільським містам, 22 листопада 1744 року за королівським привілеєм Гайсин отримує магдебурзьке право і герб.

Зображення

Люблінська унія, яка з’єднала історичне Поділля в межах Корони Польської, відкрила шлях на Схід коронній шляхті. Упродовж кількох десятиліть Струсі, Потоцькі, Калиновські, Замойські та багато менш впливових шляхтичів почали освоювати новий життєвий простір у Брацлавському воєводстві.
Після Любельської Унії на карті Польської Речі Посполитої з’явилося Брацлавське воєводство. Його назва походить від першої столиці Браславського регіону - Брацлава, яка була протягом наступних 29 років з 1569 по 1598 роки.

Зображення

У 1598 році земельні та міські суди були перенесені до Вінниці, яка стала новою столицею воєводства у статусі королівського міста - тобто його жителі мали більші повноваження порівняно з лицарськими чи єпископськими містами.

Зображення

Зображення

Варто одразу зазначити, що на Брацлавщині було лише одне королівське місто - Гайсин. Ні Бар, побудований королевою Бона Сфорца, ні Хмільник, ні навіть резиденція "короля Поділля" Тульчин не мали такого статусу.

Сьогоднішня Вінницька область розташована на 95 відсотків. в колишньому Брацлавському воєводстві, можливо, за невеликим винятком, Бар та навколишні села, що знаходився в межах Подільського воєводства з центром у Камінець-Подільському.

Брацлавське воєводство після російської окупації Східного Поділля (ІІ розділ Польщі, 1793 р.) Увійшло до складу Подільської провінції, що не означало втрати польського впливу на суспільно-політичне життя регіону.

Зображення

Місцеві поляки володіли найбільш сільськогосподарськими землями до січневого повстання (1863-64), тоді царська влада змусила польську шляхту продати землю росіянам, точніше євреям, яких тоді було майже 50% від міського населення , але через деякий час ці землі знову повернулися до поляків і наприкінці 19 століття знову велика частина сьогоднішньої Вінницької області повернувся до польських господарів.


В ХVIІ ст. володаркою Тиврова стала Маріанна Ярошинська, яка мала майще 40% земель на Поділлі і мешкала в палаці Захарія Ярошинського в селі Куна. Саме на територіїї костелу с. Куна заповів похоронити себе Захарій Ярошинський. В свій час за Тиврів, між родами Калитинських і Ярошинських почала точитися справжня війна за право володіння Тиврівськими землями. У 1756 році право власності таки виборов Захарія Ярошинський (1700-1774). Року 1739-го Дзвониха разом з іншими селами Тиврівщини переходить в його володіння. Згодом власником Дзвонихи стає інший брат Захарія — Францішек, а в 1851 році село перейшло у володіння його сина — Юзефа (1826 р. н.). Францішек Ярошинський збудував, палац був дуже подібний до палацу в селі Куна.

Зображення
Палац у Дзвонисі
Зображення
Палац у Куні
який за описом польського історика, бібліотекаря та дослідника замків і палаців Романа Афтанази (1914-2004), був облаштований в стилі Людовика XIII. Дружиною Францішека були завезені до помістя меблі та гобелени із Франції. Справжньою окрасою маєтку була колекція цінних старовинних килимів (78 прим.), портрети Захарія Ярошинського з дружиною пензля австрійського художника Йогана Баптиста Лампі. Справжнім багатством були і велика бібліотека з книгами різними мовами, родинний архів із Тиврова та Куни, рукописи, колекція мап Захарія Ярошинського тощо.


ХІХ-початку ХХ ст. Був переданий в обласну бібліотеку Перший і другий том «Довідника харчових продуктів, вин і лікерів…» ХVIII ст. французькою мовою («Dictionnaire des alimens, vins et liqueurs…»). Видрукуваний він у Парижі в 1750 році. І тепер ця книга вважатиметься однією з найстаріших в нашій колекції документів іноземними мовами.

Зображення

Як каже, Google, і наші пошуки таки увінчалися успіхом. Виявляється, що цей довідник більше ніж трьохсотрічної давності колись належав до приватної бібліотеки польських шляхтичів Ярошинських і знаходився в приватній бібліотеці роду Ярошинських в селі Куна (Гайсинський р-н). Також існує відомість (Zarejestruj książkę biblioteki Jaroshinsky'ego w Biblioteka Narodowa w Warszawie) про те, що в Куні знаходилися "Подільські літописи", які були знищені більшовиками в 1918 році разом із іншими цінними книгами бібліотекию

Що ми ще знаємо про видатних поляків Вінницької області? Найвідоміший з них народився поблизу Хмільника у Курилівці і через багато років став прем’єр-міністром в уряді Другої Польської Республіки. Саме Ігнацій Ян Падеревський також заслуговує на звання найвідомішого польського піаніста.

Зображення

Ще одна дуже відома постать, яка жила на Вінниччині, заслуговує на звання: "Найбільший зрадник Польщі". Саме Станіслав Щенський Потоцький - ініціатор заговору проти короля Станіслава Августа Понятовського, некорованого короля Поділля, який збудував прекрасну резиденцію в Тульчині. Ми знаємо про Потоцького, цікавий факт, що він був настільки багатий, що король Польський виглядив біля ньго, як жебрак, підтримував цілу армію солдат, викупив дружину у Камінецького староста де Вітта - знаменитого грека Софію Главані. Та збудував її ціле місто Умань, облаштувавши парк, якому не було рівних.

Зображення

Cофія Потоцька (Zofia Potocka), дружина Станіслава Потоцького, відкрила чотирикласну школу в Гайсинському та Брацлавського повіту в 1815 році. Хоча це не зовсім подобалось її чоловіку,

Зображення

Теодор Скимбірович став його першим куратором; тут у 1820 р. навчалося 365 студентів. У 1828 році в школі було відкрито сім класів

Зображення

Томаш Падура (польськ. Tomasz Padurra) побачив світ 21 грудня 1801 року в польській шляхетській родині гербу Сас (Предок - Король Август III - родина гербу Sas), народився Томаш в містечку Ілінцях, на Поділлі, 1820 році навчався у гімназії у Вінниці.
Він дуже добре знав українську мову. Його батько Ян часто брав сина з собою на роботу. Тимко з великим інтересом вивчав фольклор, діалект та звичаї.
Читати та писати Падура дізнався у парафіяльній школі рідного міста.

Він жив на Волині та Козятині, частину свого життя провів у Махнувці, де володів кількома маєтками загиблого дворянського роду герба Сас. Після боротьби в Листопадовому повстанні Падура зацікавився культурою української нації, володів усіма європейськими мовами, і писав пісні, які присвячені Україні та козацтву.

Зображення

Пісня Падури "Гей, Соколи!", Яка була перекладена понад 20 мовами, здобула найбільшу популярність. Ця пісня стала лейтмотивом у відомому польському історичному фільмі «Вогонем і мечем»

Відповісти

Повернутись до “Історія Гайсина в ілюстраціях”