Сторінка 1 з 1

Територія Гайсинщини була заселена в періоді пізнього палеоліту

Додано: Вів листопада 27, 2018 2:57 pm
PROKOFIEV
Територія нашого міста заселена людиною досить пізно. Природні умови не сприяли цьому – не було печер для стоянок, великих родовищ кременю. Льодовик, що насунувся 100 тисяч років тому, перетворив територію Гайсинщини на тундру. Але поступово льодовик відступав, і разом з ним просувалась на північ і людина.
Сліди перебування первісної людини на території міста знайдені на південь від Гайсина у напрямку до села Кочурів. На полі біля паливного складу знайдені кам’яні знаряддя праці, які археолог П.І.Хавлюк датував періодом пізнього палеоліту (12 тис років тому).

Зображення
Мал. 1. Знаряддя праці пізнього палеоліту

Під час мезоліту (ХІ – Х тисячоліття до н.е.) наступає потепління, місцевість навколо Гайсина перетворюється на болото. Залишки рослинності характерної для болота можна побачити на південь від залізничної станції.
Поступово клімат стабілізується і набуває сучасних рис. Настає доба неоліту (середина VІ – ІІІ тисячоліття до н.е.). Неоліт харак- теризується значними зрушеннями в розвитку економіки і соціальних відносин. Саме в неоліті людина переходить від виключно привлас- нюючих способів добування засобів існування (мисливство, рибаль- ство, збиральництво), що панували досі протягом довгих тисячоліть, до нових, «відтворюючих», форм господарства (землеробство і ско- тарство). Вчені назвали цей процес «неолітичною революцією». Навколо Гайсина в цей час оселились племена буго-дністровської культури. Залишки поселень цих найдавніших у Східній Європі землеробів виявлені в Гайсинському районі у селах Сокільці, Митків, Степашки, Щурівці.
На поселеннях досліджено наземні житла під прямокутної форми стовпової конструкції. Кераміка гостро- і плоскодонна з лінійно-меандровим орнаментом. На середньому етапі розвитку культури з’являється гребінцевий орнамент. Крем’яний інвентар мікролітич- ний, у тому числі зустрічаються трапецієподібні вкладиші. У вжитку були також кістяні рибальські гачки, мотики з рогу оленя, кам’яні зернотерки тощо. Поховань буго-дністровської культури не виявлено

Зображення
Мал. 2. Кераміка та знаряддя праці буго-дністровської культури:
1-3 – глина; 4 – 8 – кремінь; 9 – 11 – кістка.



У ІV – ІІІ тисячоліттях до н.е. у межах України тривав мідно-кам’яний вік, або енеоліт. З енеолітом пов’язана велика кількість відкриттів і нововведень. Людство опанувало перші метали - мідь і золото. Виникає орне землеробство з використанням тяглової сили бика. З’являється колесо, а відтак - гарба, в яку запрягали також бика. Удосконалюється керамічне виробництво, з’являються гончарні печі. Поширюється і розвивається прядіння і ткацтво. Входить у практику циліндричне свердлення кам’яних порід за допомогою порожнистого свердла, що застосовувалися найчастіше при виготовленні бойових сокир-молотів.
В цей час територію нашого краю заселили племена, які відомі в науці під умовною назвою трипільських. В межах міста і району знайдено до 20 поселень трипільців, що свідчить про відносну густо- заселеність гайсинщини у ті часи.
Трипільські поселення розташовувалися переважно на берегах річок або на важкодоступних горбах і на ранньому етапі складалися з 10–15, а в період розквіту трипільської культури - з кількох сотень глинобитних жител, які обігрівалися печами й мали круглі вікна. Деякі поселення мали оборонні рови і вали. (мал. 3).

Зображення
Мал. 3. Реконструкція трипільського поселення.

На місці житла були чітко помітні скупчення глиняної обмаз- ки, товщина шару – 0,2 м. Трипільці збирали врожай дерев’яними серпами з крем’яними вкладишами. Біля поселення знайдено кілька таких пластин від серпа. Ймовірно, на цьому місці у них було поле.
Слід добавити, що кремінь трипільці з нашого поселення брали з кар’єру поблизу села Михайлівки Гайсинського району, тому що в Середньому Побужжі відомий лише він один.
Матеріали з розкопок трипільських пам’яток Поділля свідчать, що трипільці приділяли значну увагу вихованню дитини. У житлах знаходять дитячі іграшки у вигляді різноманітних мініатюрних посу- дин-чашечок, горщиків, тарілочок, амфор та брязкалець. На нашому поселені знайшли одне з таких - брязкальце. Воно кулеподібної форми, виготовлене з глини. Всередині брязкальця знаходяться глиняні кульки. Діаметр іграшки – 6 см.

В 3 кілометрах північніше міста за селом Кисляк на схилах плато і над заплавою лівого берега річки Сіб на площі 600 х 250 м знайдені залишки такого поселення. Майже на дві рівні частини поселення перерізає дорога Гайсин – Дашів.
Під час будівництва цього шляху були виявлені залишки житла з темнокоричневою керамікою, орнаментованого заглибленим орнаментом, знайдено декілька ножевидних пластин і круглих скребків.

Зображення
Мал. 4. Трипільський серп.

На місці житла були чітко помітні скупчення глиняної обмаз- ки, товщина шару – 0,2 м. Трипільці збирали врожай дерев’яними серпами з крем’яними вкладишами. Біля поселення знайдено кілька таких пластин від серпа. Ймовірно, на цьому місці у них було поле.
Слід добавити, що кремінь трипільці з нашого поселення брали з кар’єру поблизу села Михайлівки Гайсинського району, тому що в Середньому Побужжі відомий лише він один.
Матеріали з розкопок трипільських пам’яток Поділля свідчать, що трипільці приділяли значну увагу вихованню дитини. У житлах знаходять дитячі іграшки у вигляді різноманітних мініатюрних посудин-чашечок, горщиків, тарілочок, амфор та брязкалець. На нашому поселені знайшли одне з таких - брязкальце. Воно кулеподібної форми, виготовлене з глини. Всередині брязкальця знаходяться глиняні кульки. Діаметр іграшки – 6 см.

Зображення
Мал. 5. Трипільська іграшка – брязкальце.
Поселення відноситься до середнього етапу Трипілля і датується другою половиною ІV – поч. ІІІ тис. до н.е.
Характерною мисливською зброєю того часу були округло оброблені гранітні камінці. Такі камінці – болі (болас) – зашивали у шкіру і прив’язували до довгої шкіряної стрічки. Мисливець кидав ним у звіра. Кубики на стрічках обмотувалися навколо ніг або рогів, і тварина була зв’язана. Таке знаряддя було знайдено під Гайсином на північ від військового стрільбища. Діаметр камінця – 4 см. На цьому ж полі знайшли і таке знаряддя як нуклеус, який використовувався для відщеплення ножевидних пластин. Довжина нуклеусу до 7 см., товщина – 3,5 см. (мал. 6).

Зображення
Мал. 6. Мисливська зброя та нуклеус.

В середині ІІ тисячоліття до н.е. на нашу територію приходять дві культури середнього бронзового віку – комарівська і тшинецька. Залишки поселення носіїв цих культур знайдені в Гайсині.
Основним заняттям племен комарівської і тшинецької культур були землеробство і скотарство, про що свідчить наявність зерноте- рок, крем’яних серпів та кісток свійських тварин – великої рогатої худоби, свиней, коней, рідше – овець і кіз. Землеробство вже було підсічним і плужним, що вимагало очищення від лісу значних діля- нок землі. Останнє здійснювалось за допомогою крем’яних і бронзо- вих сокир.

Зображення
Мал. 7. Матеріали тшинецької й комарівської культур: 1-10 – кераміка;
11, 15 – предмети озброєння; 12 – 14, 16 – 23 – прикраси.


Спосіб життя населення обох культур був осілий, про що свідчить наявність досить великих поселень. На них досліджено, наприклад, залишки наземних жител прямокутної форми довжиною 4-5 м. Збереглися обгорілі залишки дерев’яних стін на кам’яних підвалинах. В одному з кутків житла стояла глинобитна піч, а попід стінами – ряди напівкруглих великих посудин.
У пізній період бронзового віку територію міста Гайсина заселили племена білогрудівської культури. Племенам цієї культури властивий осілий спосіб життя. Населення займалося, головним чином, землеробством та розведенням свійських тварин.

Зображення
Мал. 8. Матеріали білогрудівської культури: 1–7 – кераміка; 8, 9 – пластика,
10 – ідол; 12 – прикраса; 11, 13 – знаряддя праці.


Білогрудівська кераміка представлена горшками, мисками і черепками. Горшки високого профілю, тюльпаноподібні. Посуд орнаментований характерним для культур бронзового віку валиком. Валик буває суцільний або з незамкненими кільцями, що звисають. Зустрічається прорізний орнамент, а також зроблений зубчастим колесом. Населення займалось переважно землеробством. Розводили також усіх свійських тварин. Тут, як і в тшинецькій культурі, знаходять глиняні цідилки, якими, можливо, користувалися при виготовленні сиру, значну кількість зернотерок, крем’яних серпів, у тому числі складних. З металевих виробів були поширені сокири-кельти, вістря списів, шила, а також прикраси, які нагадують тшинецькі і комарівські, - спіральні підвіски, пронизки, шпильки, накладки тощо.
Серед кістяних знарядь знайдено лощило, шило і т. ін. Відомі псалії, що свідчать про використання білогрудівським населенням коня та верхової їзди.
У невеликій кількості виявлено глиняну пластику – фігурки тварин. З глини ліпили також прясла, модельки «хлібців» і «коржики». Останні виявлені в основному в зольниках, вони мали, очевидно, культове призначення.
У ІХ столітті до н. е. білогрудівська культура на значній території південної частини Лісостепу змінюється культурами доскіфського часу раннього залізного віку. Такі поселення знайдені в межах Гайсина на «Скалі», біля цегляного заводу і хутора Млинки, села Крутогорб.
Тут були знайдені пряслиця з глини, невеличкі циліндричні чашечки, уламки мисок, прикрашені орнаментом витої мотузки; посуд прикрашений геометричним малюнком: заштриховані трикутнички в різноманітних положеннях, насічки з ямками, валиками коло самих вінчиків.
На початку І тисячоліття н. е. нашу територію заселили раннєслов’янські племена зарубинецької культури (ІІ ст. до н.е. – ІІ ст. н.е.). У 1896 році на полях біля Гайсина були знайдені уламки дугоподібних фібул, монета римського імператора Марка Аврелія, що вказує на торгівельні зв’язки з Північним Причорномор’ям. В наш час знайдене бронзове кільце.

Зображення
Зображення
Мал. 9. Римська монета Марка Аврелія (161 – 180 рр.).

Зображення
Мал. 10. Старожитності зарубинецької культури: 1 – 5 – кераміка; 6 – залізна сокира; 7 – наконечник списа; 9, 10 – бронзові кільця; 11 – скляне намисто;
12 – 14 – пряслиця; 15 – бронзовий браслет; 16 – залізний серп;
17 – рибальський гачок; 18 – важок від ткацького верстата; 19 – бронзова підвіска – лунниця; 20 – залізний ніж; 21 – 24 – бронзові фібули.

Завершують стародавню історію Гайсина племена черняхівської культури (ІІ – VІІ ст.). Вчені висловлюють думку про те, що слов’ян- ські племена черняхівської культури називалися антами. Окрім Гай- сина такі поселення знайдені ще в 47 населених пунктах району. Знахідки засвідчили порівняно високий рівень орного землеробства (використання рала із залізним наральником), скотарства, ремісниц- тва (розвинуте гончарство, виплавка і обробка металів, виробництво скла, виготовлення речей з дерева тощо). Черняхівське-антське суспільство мало певну державну організацію і базувалося головним чином на ранніх феодальних відносинах.

Зображення
Мал. 11. Знаряддя праці черняхівської культури. 1, 2, 6 – 12 – залізо; 3 – камінь; 4 – 5 – глина.

Зображення
Мал. 12 . Розкопки слов’янського житла VІ - VІІІ ст.

Зображення
Мал. 13. Пряслиця, знайдені на черняхівських поселеннях навколо Гайсина.

На південний схід від Гайсина знаходиться великий курган, який має назву Кладова Могила.
Зображення

Найраніші згадки про цей курган подає відомий місцевий краєзнавець Ю. Сіцінський на початку ХХ ст. і вже тоді зазначає, що його розкопували. На жаль, жодних відомостей про ці роботи нема. Наступною є згадка про дослідження у 1978 р. вінницьким археологом Б. Лобаєм. Однак повної інформації про обсяг проведених тоді робіт немає, особливо зважаючи на той факт, що курган мав бути повністю розкопаним. У документації того часу зафіксовано, що пам’ятка постійно грабувалася, – розповів начальник експедиції Богдан Сало. – На сьогодні збереглися рештки відвалів та давніх насипів кургану, що вказує про збереження частини пам’ятки.